Справа в тому, що 24 лютого в нас з дружиною – річниця весілля. Напередодні ми спеціально їздили до міста з дачного кооперативу, де мешкали останні роки. Придбали хорошого білого вина, сиру, тістечко, ще якихось смаколиків. З нашої глушини – ліси майже за тридцять кілометрів від Києва – ми, зважаючи на ковідні часи останні півтори року намагалися виїздити до столиці тільки в крайніх випадках. Тому поїздка до міських ресторацій була нами визнана не розумною тратою грошей, сполученою ще й з ризиком підхоплення вірусу.